Гандзині браття сіно косили, Ганнуся сестра снідання несла. Здибали єї три козаченьки, Дали Ганнусі коня держати. Дали Ганнусі коня держати, А самі сіли, снідання з'їли. Дивиться Гандзя, що не жартують, Пустила коня в чистеє поле. Пустила коня в чистеє поле, Сама скочила в синєє море. А, як скакала, то промовляла, На морю вода, не беріть єї. На морю вода, не беріть єї, В полю береза, не ламайте єї. В полю береза, не ламайте єї, В лісі тернина, не корчуйте єї. В лісі тернина, не корчуйте єї, В саду калина, не ламайте єї. В саду калина, не ламайте єї, На межах травка, не косіть єї. На межах травка, не косіть єї, На травах роса, не збивайте єї. Бо тая вода - Гандзина врода, В полю береза - Гандзине тіло. В полю береза - Гандзине тіло, В лісі тернина - Гандзині очі. В лісі тернина - Гандзині очі, В саду калина - Гандзине личко. В саду калина - Гандзине личко, На межах травка - Гандзині коси. На межах травка - Гандзині коси, На траві роса - Гандзині сльози.