Із заквітчаного літа іду в осінь золоту, І наді мною кружляє кленове листя, Похилили голівку троянди в саду, Із небес відлунює журавлина пісня... Осінь задзвенить вересневим дзвіночком, І птахи гуртуються у теплі краї вдалину, На крило беруть літа вплетені віночком, І плаче небо дощем, а душа лиє сльозу... Чужина, чужина, ти забрала молоді літа - Сизу птаху закувала в клітку, в неволю, Ти, як у полі билина, зажурена сирота, Побиваєшся за рідними і час малює скроні... Скажи, хто ти така на чужій стороні?.. Ти - підневільна пташка, рабиня, чужинка... Емігрантко, повертайся додому, до землі, Де пахнуть трави, знайома кожна стежинка...