Ти уже емігрант... В тебе інша заморська адреса, Є на стіл що подать, не бракує, здається, добра. Тільки знов пишеш ти: сняться все мені канівські плеса, Знов приходить у сни батька-матері хата стара. Приспів: Емігрант, емігрант - незнайомі обличчя, І минуле - неначе погасла свіча. Емігрант, емігрант - тільки знов тебе кличе Несхолола любов, калинова печаль. В закордонне життя заплітав ти рожеву надію, Говорив: заживем, бо там є все для серця і рук. Ні, чогось там нема...Бо рве душу всякчас ностальгія - Не хвороба, але найболючіша мука із мук. Приспів. Я тобі не суддя... Ти не перший і ти не єдиний... Може, час пролетить, і зігріють принади чужі. Тільки хочу, щоб знав - залишається все ж Україна Для молитвенних слів, для останнього зблиску душі. Приспів.