В мерехтливих росах знов іде світання, І дорога має казкою у даль, Як моє дитинство, як моє прощання, Як моя роками стишена печаль. Краю мій зелений, - вічная тривога, Ти безсмертник в полі, грози в небесах, Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза. І якщо схилюся у борні, в тривозі, Хай вітри лютують, хай мечем - гроза, Я степи покличу, верби при дорозі, І зігріє душу чистая сльоза.