Не давай йому говорити більше, Не давай йому говорити ліпше, Не давай йому... Ще крок і тебе нема... Не давай йому номери телефонів, Не давай йому, хай до Бога дзвонить І питає в нього – де ж ти, ну, де ж ти живеш?.. Не давай йому себе розпізнати, А то я помру... Моя ревність - вата - Стане в горлі і его моє стане болем твоїм... Его моє... Болем твоїм, твоїм... Его моє... Болем твоїм... Ти не поспішай, коли мене зустрічаєш, Просто посміхнись і не треба чаю, Хай твоє "привіт" буде щастям моїм на день... І коли ти з ним ваші спільні проблеми, Це вже інший світ, ну, а, що зараз в мене? - Я живу і щодня проклинаю помилки свої... Не давай йому себе розпізнати, А то я помру... Моя ревність - вата - Стане в горлі і его моє стане болем твоїм... Его моє... Болем твоїм, твоїм... Его моє... Болем твоїм... Вся ця лірика слів не турбує до часу, Поки сам ти не став від поразок нещасним, І банальність колись стала побутом й святом твоїм... Але ти зупинись, залиш ці сльози на завтра, Сьогодні сонячний день і варто щось розпочати, Десь на цих вулицях тихо гуляє щастя твоє!.. Щастя твоє! Его моє... Щастя твоє! Его моє... Щастя твоє! Щастя твоє! Щастя твоє, твоє!