Джерельце бігло яром та долиною І дзвінко щебетало під калиною. Сміялось, райдужно світилося Допоки сонце в ньому милося. А потім з хмари дощ полинув І камінь в джерело хтось кинув. Зробилась каламутною водиця - Здавалося, що вже не заіскриться. Та мул почав на дно спадать І хмари розійшлися спать. Лиш Місяченько подивлявсь На свою вроду в прозору І співучу знову воду. І знов джерельце яром та долиною Водицею щебече під калиною. Сміється, райдугою світиться. Радіє - сонце в нього дивиться. Сонце дивиться...