І у легенд бувають імена, Що крізь сторіччя славу краю віють. Ми їм за це завдячуєм сповна І квіти їм даруємо уклінно. В моїм краю, що зветься Україна, Є дві легенди на одне ім'я - Софія Київська і донька гір - Софія! Неначе у жар-птиці два крила. Як чисті переливи солов'я, Пісенні нотки ніжно душу гріють І дзвоном обзиваються в серцях Від скал Говерли до узгір'я Криму. Бо у краю, що зветься Україна, Є дві легенди на одне ім'я - То Храм Святий і пісня гір - Софія! Неначе у жар-птиці два крила. Софіями пишається земля, Старий Дніпро піснями молодіє. Їм обидвом мелодію щодня З гірських джерел дарує полонина. В моїм краю, що зветься Україна, Є дві легенди на одне ім'я - Софія Київська і ліра гір - Софія! Неначе у жар-птиці два крила.