Раз високо над горами, Уранці по весні, Дві хмароньки плили кудись, Легенькі і ясні. Удосвіта дві хмароньки Зустрілися вгорі І мовчки зупинилися, Як тії дві зорі. Дві хмароньки зустрілися Удосвіта колись, Зустрілися, спинилися, За рученьки взялись. Хотілось їм зостатися, Удвох прожити вік, А вітер злий сміявся вже Десь збоку біля їх. І стали тихо плакати Дві хмароньки ясні, І сльози їхні падали, Сріблясті і рясні. А трави в свої рученьки Ловили радо їх І грались, ніби в креймахи, Сльозами хмарок тих.