Всі так люблять чорну каву, А я - із трав біле молочко, І в душі вгамовую спрагу Та думками лину у село... Я лечу, де мальва біля хати І цвіте яблуня і вишня, Біля воріт жде калина, як мати Поведе у рай - літа колишні... Біля неї батьківська криниця, Цілюща водиця, чисте джерело. Біжу додому, неначе птиця, Де сонцеграй, як золоте руно... Загублюсь у запашних травах, Вдихну у мить щастя на землі, І розпущу свої крила, як пава, Подарую батькам квіти у красі... Більше щастя душі не треба - Хоч на час повернути свою весну, Щоб були батьки - високе небо І садочок вишневий у цвіту!.. Ой, сяду-присяду у чистім полі! Обніму свій край крилом журавля, Від щирого серця дякую долі За те, що Україно, я - твоє дитя!