Закоханої ночі відбилися зорі, журба... Мелодія тиха по гаю пливе, біда... Тримайся, козаче, бо дівчина плаче, шкода... Тримайся, козаче, вона ж бо іще молода! Скінчиться бій і біль загоїть рани, Священну січ покинеш і в добру путь, Ти повернешся до старої мами І дівчину пригорнеш свою Сталось не так... Не так, як то гадалось, Козак загинув, а військо полягло А мати сива одна залишалась Як горе кляте в хату увійшло Ой земле-мати, це ж твоє створіння, Чом забираєш дитину мою??? Не залишай мене саму на світі грішнім, Ти чуєш, смерте, я тя проклену!!! Пройшов лиш рік, а мати так змарніла Проплакала вже очі молода... І лиш на цвинтар, на його могилу Узяла, та й калину принесла... Спочинь, козаче, ти ж бравий вояка! Ти все зробив, щоб Україна ожила То є біда, що посивіла бідна мати, Але радіймо, бо Вкраїна є жива!