У неділю вранці-рано Синє море грало, Товариство кошового На раді прохало: "Благослови, отамане, Байдаки спускати, Та за Тендер погуляти, Турка пошукати". Чайки, байдаки спускали, Гарматами риштовали, З Дніпрового гирла широкого Випливали, серед ночі темної, На морі синьому За островом Тендером Потопали, пропадали... Отамана курінного, Сироту Степана молодого, Синє море не втопило, А в турецьку землю агарянську Без корми прибило... Тоді сироту Степана, Отамана молодого, Турки-яничари ловили, В кайдани кували... Ой, Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, Не допусти мене впасти В тяжкую неволю! Там кайдани по три пуда, Отаманам - по чотири, І світу божого не бачать, Не знають, без сповіді вмирають, Як собаки, здихають... І згадав сирота Степан в неволі Свою далеку Україну, Нерідного батька старого, І коника вороного, І нерідну сестру Ярину... Плаче-ридає, До бога руки здіймає, Кайдани ламає, Утікає на вольную волю... Турки-яничари його догнали, До стовпа в'язали, очі виймали, Гарячим залізом випікали, В кайдани кували, В тюрму посадили та й замурували...