Були, були на сонце сподівання, Та раптом темна хмара надійшла, І серце вкрила прохолодь чекання І на душі поменшало тепла. Де пахкотіли трави-медоноси - Запахло гірко духом полину. Вже соловей не п'є досвітні роси, Не будить в серці ніжності струну. Приспів (2): А що знайдеш, а що загубиш, Ніколи не вгадаєш, Коли нема того, що любиш, То любиш те, що маєш. На самоті смиренні тим, що маєм, Ховаєм жаль за тим чого нема. В тумані мрій надії переймаєм І спокушаєм віру крадькома. Не кожне серце знається в коханні, Що нам дано - приймаємо як є, І тим себе втішаємо в шукані, Що десь комусь нас може не стає. Приспів. (2)