Пролітають вітри від весни до весни, Віддає нам сповна все земля восени, А ми вдвох після шлюбу ще декілька днів, Але ти вже замерзла, а я - зголоднів. Живемо мов орли на високій горі, Полювати йдемо на ранковій зорі, І, промчавши по колу і вскочивши в дім, На байдужість твою я таке відповім: Приспів: Дорогою у зоряний рай Піду я сам собі, ти собі. Дорогою у зоряний рай Я гратиму на срібній трубі. Мелодію обжитих небес Намрію я, ти - пригадай, Як ніс тебе твій зоряний пес Дорогою у зоряний рай. Є-є-є-є!.. Буду вірний тобі від весни до весни, А як зрадиш хоч раз - не пробачу вини. Тільки дім свій замкну і тебе проведу, До найближчої зірки, з якої впаду... Приспів. (2)