Заскриплять поїзди із вокзалів заплаканих З манускрипту небес обірветься печать Доки вітер жене снігурів переляканих Доти з срібних сторіч наші кедри мовчать А дороги дороги скоряються дорого Може є десь котрась без розлук без розлук Хай застигне на склі вічний помах до скорого І метнеться земля під колесовий стук І коли вишина журавлиними клинами Вперше скотиться вниз на летючі кущі Тихо станеш дощем і запахнеш калинами І підеш звідтіля так як ходять дощі