Я довго мовчала-тепер говоритиму. Це право моє. Як і долю надав його Бог. І словом правдивим крізь морок світитиму. І слово моє - то ще тільки розгін і пролог. У кожного роду є власний пракорінь. Тут перша у світ і моя пролягла борозна. Недоля-біда мою душу не скорить. І вірю – не втрачена долі моєї весна. Життя своє міряєм сягнитими кроками У кожного є своє небо і своя мета. І все, що сподіяне, стало уроками На всі невідомі прийдешні літа, На всі невідомі прийдешні літа. Все вище і вище у небо здіймаються поверхи Твоїх, Україно, осяяних сонцем будов. Тобі віддаємо всю пристрасть і ніжності порухи - Тому і джерелиться наша взаємна любов. У кожного роду є власний пракорінь. Тут перша у світ і моя пролягла борозна. Недоля-біда мою душу не скорить. І вірю – не втрачена долі моєї весна. Життя своє міряєм сягнитими кроками У кожного є своє небо і своя мета. І все, що сподіяне, стало уроками На всі невідомі прийдешні літа, На всі невідомі прийдешні літа.