Додому їду везу гостинці - Для мами - хустку, для хати - синьку. Побачить мати, всміхнеться мати І знову буде теплом вгощати. І ніжно візьме мої долоні: "Ой, здрастуй, доню, моя ти доле. На тебе довго я так чекала, Ось бачиш зовсім вже сива стала". Заб'ється в зморшках крута сльозина, "Ну що ж ви, мамо, моя єдина". І довго будуть іти розмови, Ой, мамо, рідна мій вічний спомин. Як вечір ляже на тихі хати, То буде мати мені співати. Від серця пісня, яка ж щаслива, Дитинством пахне хатина синя.