"Добрий вечір, вечоре, — Кличе нічка з гаю, — Я на тебе, вечоре, Цілий день чекаю". "Де ми, нічко-ніченько, Будем ночувати?.." Ще й шумить, на лишенько, Очерет вусатий. "Я для тебе, милого, Князю мій коханий, Біля гаю тихого Простелю тумани". Обіймалась ніченька З вечора до рання, Засівала личенько Зорями кохання. Край віконця сонечком Виглянула мати: "Ой ти, нічко-доченько, Вже пора й поспати".