Добридень, Дністре! О, мій раю синьоокий! Із далеких країв будую до тебе калинові мости, Люблю як виграє кришталева водиця, бистрі потоки, Де у річці хлюпочуться пташки, чути їх щасливі голоси. Красеню, Дністре! Ти мене маниш у казковий рай, Де у замріяних лісах цвітуть на долині проліски ніжні, Із гірських гір виграє поміж каміння дзвінкий водограй, І понад квітучими берегами відлунює милозвучна пісня. Дністре! Тобі веселка дарує сяйво у золотій короні, Ти несеш удаль - швидкоплинний час - неповторну мить, На березі пишнокосі верби признаються у палкій любові, І досвітня зіронька до дзеркала води на твою вроду зорить. Щедре літо мережить із польових квітів вишиванку, Зранку сонечко п'є водицю із прозоро чистого джерела, У духмяні запашні трави іде назустріч долі Дністрянка Там, де одинокий лелека шукає щастя на березі Дністра. Над селом тече широкий Дністер у Чорне море, Він залюблений у білі ромашки, солов'їні пісні, Над берегами вічної ріки усе минає тільки Діброви Замріяні стоять і вітри сіють деревця все нові, нові.