Сльозу точу, але не плачу, Я рідну Україну бачу, Її народ, її багатство, Та ще людей високе братство. Щоб серце людям дарувати, В біді народ не забувати, А разом з ним у згоді жити, Я ж колосок – від роду житній. Сльозу точу, але не плачу, Як пісню, Україну бачу. Щаслива мить, що зве на подвиг, - То кожен крок мій, кожен подих. Я родом з синіх гір Карпатських, І пісня – це моє багатство. Іду щодня у світлу браму – До України – як до храму.