По житті жінки всі випадкові, А прожить – не поле перейти, До тієї гідної Любові Увесь вік доводиться іти... Лиш вона одна буває поруч, Як молитва в радощах й біді, Лиш вона надвоє твоє горе Може смутком хустки розділить. Люди кажуть, що існує пам'ять, Доки плачуть вдови – дзвони б'ють. Стало рідким винятком – кохані За коханим до Сибіру йдуть. Задощить, знесе нестримна повінь Власноручно зведені мости, До тієї гідної Любові Увесь вік доводиться іти... Кожна зустріч, мрія і надія, Всі жінки – це попіл, кров і дим, Із-за них ми починали війни І змагання у завзятті рим. Музика, гармонія і слово, Сходження з простого полотна, До тієї гідної Любові... А така буває лиш одна...