Бачиш, скоро ніч уже настане, Перша зірка вже у небі сяє, Хочеш, я тобі її дістану Хоч сьогодні?.. Хочеш? Обіцяю! А небо мені не вірило, Краплинами відстань міряло, Ховало за хмарами сірими, Та я не боюся ночі. Лякало, пускало блискавки, Та я подолав і дістав таки, Ту зірку тобі я даю з руки, Для тебе усе, що хочеш! Віриш, на дні моря-океану В мушлі є захована перлина?.. Хочеш, я тобі її дістану І на дно самісіньке порину?.. А море мені не вірило І хвилями відстань міряло, Вітрами холодними віяло, Лякало, наскрізь намочить. Та я подолав, я пішов на дно, Холодне і темне було воно, Перлину дістав, як і зірку знов, Для тебе усе, що хочеш! Знаєш, я для тебе на край світу, Вітер в чистім полі я зловлю, Можу без вогню тебе зігріти, Все, що хочеш, бо тебе люблю! Але ти мені не вірила, Роками ту відстань міряла До того про що ми мріяли. Забула, тобі так краще, У тебе тепер вже інший є, Він розкіш, гламур тобі дає. Тож нащо тобі почуття моє, І зорі й перлини, нащо?