Любив собі пан дівчину, Вона його не любила, Дарував він їй прикраси, Вона їх носила. Дівка не віддалась | Та ще й напивалась | І плелась собі до хати, | Хлопця пригортати. | (2) Приспів: Що то за дівчина, | Що пана дурила? | Чистила кишеньки, | Бо він багатенький! | (2) Якось пан цей розгнівився, Узяв собі та й напився: Геть з очей моїх, кохана, В тобі помилився! Дівчина збагнула, | Сльозу проковтнула, | Вже багатства їй не бачить - | Он, що воно значить. | (2) Приспів. Тож шануй, панове, прошу Свою гордість, мов жар-птицю, Та за свої круті гроші Не хапай спідницю! Дівка вередлива, | Дурником зробила | І, забравши гроші й злото, | Пана розорила! | (2) Приспів. (2)