Йшла дівиця по вулиці, Рип-рип-слід під чобітками, Рум'яна, як полуниця, В хустці коси колосками. А за нею сніг нищечком Собі йде, собі йде І стежечку по словечку До розмови кладе. Розповідь мені, дівчино, Хто ти і як тебе звати? Де уся твоя родина? Де твій батько і де мати? Розповідь мені, дівчино, Куди йдеш? Куди йдеш? Да у плетеній торбині, Що несеш? Що несеш? Я за так не одчеплюся, Так, що мусиш отвічати! Як багато будеш знати, Так на завтра і розтаєш! Ім'я моє таке чудне, Скажу, не запам'ятаєш! А уся моя родина, То і є я сама, Бо ні батечка ні неньки Вже на світі нема, А торбина на хлібину, Бо в кишені гривню маю. Чи пшениця не вродила, Чи мукою не розжилась? Чи із піччю посварилась, Чи на дрова поскупилась? Чи в усьому винна курка, Що яєць не дала? Шо ти хліба до празника Не спекла, не знесла. Чом ідеш по чужих людях? Одповідь мені на милість! І пшениця уродила, І мукою запаслася Й курка зара так несеться, Як ще зроду не неслася. Та не знаю я: навіщо В тісті руки місить, Як за тую паляницю, Лиш було б чим платить?.. Чоб це я, як гроші маю, Та й коло печі б товклася?!?