Не шелесне птах крилом по стрісі, Вірний кінь не тупне при воротях, А в густому приворсклянськім лісі Виростає зілля приворотне, Грають сови в глупу ніч весілля, Сходить Мавка з сонних віт нагою. Наливає праліс дівич-зілля Темною, таємною снагою, З верховіть студеним чимось бризне - Зіб"є сич росу на осокорі, І збирає купина трутизну У чаклунський, чародійний корінь... Піють півні, піють треті півні, Не цурайся, Грицю, Чураївни. Ой ти, Грицю, любий, вражий Грицю, Де гримлять твого коня копита? Чи забув навік ті вечорниці, Де не міг в ті очі надивитись? Ой ти, Грицю, муко, щастя, болю, Май же сили за любов бороться! Бо без неї і билинка в полі Не проб"ється квіткою до сонця, Грицю, Грицю, місяць з хмари вирне, Хтось згадає про світанки літні І складе про вірність і невірність Світлу пісню в ночі безпросвітні... Піють півні, піють треті півні, Не цурайся, Грицю, Чураївни. Засвіт встане дівчина з постелі, В серці вчувши тугу і веління, І впаде з-за сволока з-під стелі Почорніле висохле коріння. Де б не був, ти прийдеш, як ведеться, Хай вона натішиться тобою. Прийдеш, Грицю, вип"єш аж до денця На меду настояного болю. Дівич-зілля вип"єш аж дощертя, Вчуєш сльози у останнім звуці, І увійдеш у своє безсмертя, На дівочій вирощене муці! Піють півні, піють треті півні Про страшну заплату Чураївни, Про страшну заплату Чураївни!