Жив собі я, жив та й жив, З горем зовсім я не знався. Раптом, наче грім з небес, Я в дівчину закохався. В неї кучері ясні І рум'яне ніжне личко, А сама дівчина та Невеличка, невеличка. Приспів: Я через ту дівчину невеличку Спізнююся завжди на електричку, Я через ту дівчину кучеряву Не можу заснути, як через каву. Я через ту дівчину карооку Маю неприємності і мороку, Та приходить мрія до мене в снах: Я несу до шлюбу її на руках. Я раніше не літав, А тепер у серця крила. Дівчина така мала, А цілий світ мені закрила. Я цілую їй вуста І дивуюся не вперше: Дівчина така мала, А зайняла ціле серце. Приспів.