Де ми були, мої українці, Коли нищили наше коріння? Чи ми світові мовчки твердили, Що маєм найбільше терпіння? А де ми були, мої українці, Коли нищили наші святині? Чи ми самі себе пробували На віру і єдність в родині? А де ми є, мої українці, Коли маємо ніби державу? Чи приспали нас знову чужинці, Щоб триматись за нашу булаву? А де ж ми є, мої українці, Коли цвіт наш зрадливо зривають? Чи ми списуєм знов на ментальність, Чи надіємось, що всіх не повбивають? То де ж ми є мої українці, Коли маємо власну вже хату? Може час вже настав прибирати І сміття із осель вимітати? Тож як ми є мої українці...