Ти величезний, наче снігова людина, Твоє обличчя сяє, мов святий Грааль. Щоб ти мене побачив я тоді повинна Чи танцювати? Чи залізти на рояль? Бо світ, де сяєш ти, то свято неземне. Знаю я це доля моя: Усе таке нове, яскраве і смішне, Як сюди потрапила я? Де ти? Де я? З тобою, любий, рівноправні ми партнери І ми працюємо, як в небі два крила. Зі мною ти, як лев в компанії пантери І поруч наші думи, душі та тіла. А світ, де сяєм ми, то свято неземне І летить немов на маяк До нас усе нове, яскраве і міцне. Знаю я це доля моя. Де ти? Де я? Де ти? Де я? Ти щось мене не дуже, друже, надихаєш, Лише почую голос, хочеться тікать І ти мені нормально жити заважаєш: На тебе, любий, гроші треба зароблять. Бо світ, де сяю я, то свято неземне, Ти тепер не доля моя, Бо ти уже не ти, бо я уже не я. Що мені порожнє ім'я? Де ти? Де я? Де ти? Де я? Де ти? Де я? Де ти? Де ти? | Де ти? Де я? Де ти? Де я? Де ти? Де я? | (2) Де ти? Де я? Де ти? Де ти? Де я? А я? Ти - де я, а я - де ти. Де ти? Де ти? Де ти? Де я? Де я? Де я? Ти - де ти, а я - де я. Де ти? Де я? Де ти? Де я?..