Де Карпати сині в рідній стороні, Довелось красуню стрінути мені. Дивна її врода, довгая коса, | Ніби весна красна радість принесла! | (2) Голос той лунає у серці моїм І ніхто не знає – я щасливий в нім, Я той голос чую, він співа пісні | І його цілую в маревах своїх! | (2) Очі променисті сяють мов вогонь, Устонька – намиста забрали мій сон, Від стрункого стану і чорнявих брів | Я, моя русалко, ніби скам'янів! | (2)