Знов повернулась та пора, хоч я не вірю в це Ще ніби літо не скінчилося, і все ж Дивлюсь крізь промені минулого в твоє лице Я вже не той, але я бачу там все те ж Давня любов моя Двері не зачиняй Ти не впізнала? Це я Пісня вечірняя Духмяні натяки, що звуться матіолою Вечірні натяки, знайомі нам обом Наївний той, хто все життя вважає школою І хто тікає від життєвих перевтом Давня любов моя Двері не зачиняй Ти не впізнала? Це я Пісня вечірняя Я доторкнусь через роки до тебе спогадом І ти відчуєш, що міняється не все Цей незнайомець із сумним знайомим поглядом Тобі потрібне щось до осені несе Давня любов моя Двері не зачиняй Ти не впізнала? Це я Пісня вечірняя