Дала с мене моя мамо за Дунай, за Дунай, Тепер собі моя мамо подумай, подумай. Дунаю не переплисти, ані не перебродити, Не буду тя моя мамо вовіки видіти. Дала с мене моя мамо задуж молодую, Як тую конопельку в воду студеную. Ой, як тяжко конопельку в сирій воді гнити, А ще тяжче молоденькій на чужині жити. Дала с мене моя мамо за високі гори, Не дала с ми більше ніц, тільки одні бджоли. А бджоли ся розлетіли, я ся бідна лишила, Щоби мені бідна доля головоньку сушила.