Чом ти не прийшов, як місяць зійшов? Я тебе чекала!.. Чи коня не мав, чи стежки не знав, | Мати не пускала? | (2) І коня я мав, і стежку я знав, І мати пускала: Найстарша сестра, бодай не зросла, | Сідельце сховала. | (2) А менша сестра сідельце знайшла - Коня осідлала. Поїдь, братику, до дівчиноньки, | Що тебе чекала... | (2) Тече річенька невеличенька, Схочу – перескочу. Віддайте мене, моя матінко, | За кого я схочу. | (2) Мати віддала, та й наказала: В гості не бувати. А як прийдеш ти, моя донечко, | То й вижену з хати. | (2) Терпіла рочок, терпіла другий, Третій не стерпіла. Перекинулась – та й зозулькою | В гості полетіла. | (2) А як летіла, трави горнула Сірими крилами. Ой, як летіла - землю зросила | Гіркими сльозами. | (2) Ой, летіла та й під віконечко, Сіла на калині. Та й стала кувать ще й розказувать, | Як жить на чужині. | (2) Сидить матінка край віконечка, Рушник вишиває, А в кімнаті цій найменший синок | Рушницю ладнає. | (2) Дозволь, матінко, дозволь, рідна, В зозулю стріляти, Бо вона кує, жалю завдає, | Аж важко слухати. | (2) Не дозволю я тобі, синоньку, По зозулі бити, Бо їй маленькій, як доньці моїй, | Важко в світі жити. | (2) Ой, зозуленько, та й сивенькая, Перестань кувати. А як ти – моя донька рідная, | То й зайди до хати. | (2)