На степових просторах давнини Краса твоя козацтво полонила. Від сивини, від нашої вини - Чолом тобі, жіноча половино! Шумить вода. Вертається весна. Крило фати біліє лебедино. Любов одна. Від Господа вона. Чолом тобі, жіноча половино! Літа летять. І тануть холоди. Не треба сліз, матусю і дружино. Несе дитя лелека молодий. Чолом тобі, жіноча половино! Кружляє світ на крузі гончара. Парує хліб. Синіє полонина. І лине спів до сивого Дніпра. Чолом тобі, жіноча половино! Чолом тобі, прекрасна половино!