Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, | Чи не мати била? | (2) Мене мати та й не била - Самі сльози ллються: Од милого людей нема, | Од нелюба шлються. | (2) "Прийди, милий, подивися, - Яку терплю муку! Ти ж хоч в серці, та од тебе | Беруть мою руку. | (2) Спіши, милий, рятуй мене Від лютої напасті! За нелюбом коли буду, | То мушу пропасти!" | (2)