Я не кляв тебе, о зоре, Хоч як сильно жаль мій ріс; Насміх твій і власне горе Я терпеливо переніс. Та боюсь за тебе дуже, Бо любов - то мстивий бог; Як один її зневажить, Любить мститься на обох. Приспів: Чи ти знала, що руйнуєш щастя, Щастя власного підклад, Те, чого життя так мало -мало Звикло всякому вділять? Як сміючись ти вбивала Чистую любов мою, Чи ти знала, що вбиваєш Все, чим в світі я живу? Чи ти знала, що небавом, От мов раз махнуть пером, Ти не раз заплачеш гірко -гірко За потоптаним добром? Приспів. (2)