Вертає з спогаду в юначі роки, Додому стежечка веде сама. Аж до хатини, аж до дівчини, | Де там її давно, давно нема. | (2) Приспів: А маки, маки, червоні маки Цвітуть у полі аж до села. Зривав я маки і тихо плакав, Вона ж моєю колись була... Згадав її дівоче клітчате плаття, Дівчину сонце-ніч і ніч з-під брів. Горів у грудях моїх вогонь багаття, | А в тім багатті біль, мій біль горів. | (2) Приспів. Та птах далекий той забрав, забрав назавжди Мою дівчину у тінь, у тінь крила. Вона не верне знов до серця мого, | Ні до хатини не, не до села... | (2) Приспів.