Тихим смутком цвітуть лугові криниці, А навколо, як море гаряче, — Чебреці, чебреці, Запашні чебреці, Квіти наших чекань і побачень. Чебреці, чебреці, Запашні чебреці, Квіти наших чекань і побачень. Усміхалися нам, як живі промінці, У задумливі ночі й світання Чебреці, чебреці, Квіти нашого щастя й кохання. У задумливі ночі й світання Чебреці, чебреці, Квіти нашого щастя й кохання. Як росинка, сльоза на смаглявій щоці, Зникли в куряві дальні дороги. Чебреці, чебреці, Молоді чебреці, Квіти першого болю й тривоги. Чебреці, чебреці, Молоді чебреці, Квіти першого болю й тривоги. Все, як сон, і літа, й лугові криниці, І любов'ю захмелені руки, — Чебреці, чебреці, Запашні чебреці, Квіти нашого смутку й розлуки. Чебреці, чебреці, Запашні чебреці, Квіти нашого смутку й розлуки.