Бували дні, п'яніла ти з любови І незабудки слала у листах. При зустрічах дивилась так чудово, Невинний усміх сяяв на устах... Приспів: І що ж ти, люба, тому всьому винна? Твої чуття мінливі, не стійкі, Твоя любов, як байочка невинна, Хоч і уста принадливі такі. І що ж тобі сказати, як розлюбиш? Крізь плач промовиш: "Іншого люблю"... Невже чекать аж знову світом знудиш І нагадаєш про любов мою. Бували дні чудового кохання. Ми так цвіли, мов квіти у полях. Пропало все, заліг туман розстання І другий хтось повів на інший шлях. Приспів.