Що не сталося - я вже ненавиджу, Неможливі секунди розлучення. Проводжаючим, як завжди, байдуже Їхні розклади, їхні сполучення. У цю мить не хвилюють обмеження, Ні кар'єра, ні ціни на нафту. Є останні секунди розлучення, В неможливості в серці втримати правду. Не питай мене ніколи, хто я. Коли мене не стане, відповідь прийде сама. Язик, повір мені, шалена зброя - Вбиває все, лишає лиш слова. Приспів: Бувай, малий, тримай фасон, Не плач - заллєш перон. Бувай малий, назавжди мій, Доросла справжність моїх мрій. Бувай, малий. Молю, постій! Не плач, бо важко йти. Бувай, малий, назавжди мій, І я назавжди твій. А тепер помнож цю історію, Прості цифри – урок математики, На купе, на вагони, на колії, На вокзали, авто, човни, літаки. І плюс ті, що колись повірили Свому серцю і алим парусам. Знаєш, заздрить комусь сама любов, З позначкою "діти Ікаруса". Приспів. Вже не тішу я себе, що молодий, Що мною можна забивати цвяхи. Я не помітив навіть сам, як став черствий, Невдовзі рознесуть у небо птахи. Я іноді так хочу справжню зиму хоч на день, Хочу бути снігом - день і я розтану... На жаль, ніколи не дізнатися хто я, Бо відповідь прийде, коли мене не стане. Приспів.