Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..." Вже розійшлися ми з тобою давно, Я забуваю все так, ти заливаєш вино, Бо ми хочемо забути про ті ночі і дні, Що доводилось відчути і тобі, і мені. А це кохання - дивне почуття, Ця солодка хвороба людського життя, Я пробачення не прошу, і ти не вибачай, Просто кажу одним словом я тобі "бувай!.." Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..." Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..." В себе питаюся: Чому, чому так завжди є? Чи повернеться ще до мене почуття моє? Чи повернуться, чи ні тії ночі і дні, Що доводилось відчути і тобі, і мені? Чи повернеться кохання - дивне почуття, Ця солодка хвороба людського життя? Я пробачення не прошу, і ти не вибачай, Просто кажу одним словом я тобі "бувай!.." Ти мене забувай... Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..." Бувай... Ти мене забувай... Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..." Бувай... Чи повернеться кохання - дивне почуття, Ця солодка хвороба людського життя? Я пробачення не прошу, і ти не вибачай, Просто кажу одним словом я тобі "бувай!.." Ти мене забувай... Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..." Бувай...