Я люблю кольоровий вітер І лиш краплю людського тепла. Я люблю, як гойдаються віти, Коли мріє про спокій душа. Запитаєш - чому так банально? Я не знаю, стомилася я. Запитаєш - невже так буквально? І у грудях усе завмира... Наша зустріч - усе пам'ятаю: Карі очі, палкії уста. Я про тебе нічого не знаю, Ти про мене не знаєш, як я. Вже вечірнії вулички Львова, Слабе світло нічних ліхтарів. Твоє ім'я почула я "Вова", З уст знайомих твоїх лихварів! Перший крок я до тебе ступила, Порушаючи тишу нічну, Свою мрію давно вже втопила, Куди йти? - Я ніяк не збагну... Ти приховуєш свою байдужість, Покохала, відчула на мить. Я забула про всю свою дурість, Я про себе забула, Болить!.. Болить!.. Я люблю кольоровий вітер І лиш краплю людського тепла. Я люблю, як гойдаються віти, Коли мріє про спокій душа. Запитаєш - чому так банально? Я не знаю, стомилася я. Запитаєш - невже так буквально? І у грудях усе завмира... Завмира!.. Завмира!..