Біля пугу зеленого Там криниченька стояла - Дівчинонька воду брала, До козака промовляла: Приспів: А водичка студеная У відерці плеще, грає, Хто не любить, не кохає, Щастя-доленьки не знає! А водичка ллється студеная У відерце, плещеться та грає, Хто не любить,та ще й не кохає, Того доля обмине! Якби мала довгі коси, Вкрила б ними ноги босі, Не страшні ранкові роси – До милого серце просить! Якби мала карі очі, Чорні брови, як шнурочки, Зчарувала б козаченька Серед лугу опівночі! Світи, ясний місяченьку, Та й на трави, на покоси. Візьми мене, козаченьку, - Нехай мати воду носить! Крутнув козак чорні вуса, До дівчиноньки всміхнувся: Візьму тебе, моя мила, Як з походу повернуся. Біля лугу зеленого Напоїв він вороного, Попрощався з дівчиною – Поскакав козак до бою.