Білесенькі сніжиночки, Вродились ми з води, Легенькі, як пушиночки, Спустилися сюди. Ми хмаркою носилися Від подиху зими, І весело крутилися Метелицею ми. Тепер ми хочем спатоньки, Як діточки малі, І линемо до матінки — До любої землі. Але вітрець швидесенький Жене та крутить нас. Не дми, не дми, буйнесенький, Бо нам вже спати час. Матуся наша рідная Холодна і суха, Бо дуже змерзла, бідная, Вона без кожуха. Отож її нагріємо, Устелимо сніжком, Мов ковдрою, накриємо Легесеньким пушком. Нехай зимою лютою Вона спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні. Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай, Щоб долі променистої Зазнав наш рідний край.