Підходжу до вікна І з білого полону Всміхаються мені І очі, і вуста. І, ген, понад Дніпро Від серця мого дзвону Зривається й летить Мелодія проста. Так любо-любо їй Зустрітися з тобою, А я вже навздогін До берега ріки, Де в шепотах верби І хвиль ясні прибої Чека моє кохання, Мрії і думки. Так хочеться про все, Про все тобі сказати, І я дивлюсь у небо, Дякую йому, Що є у мене ти, Одна, одна, одна ти І тисячі пісень Й вами я живу!