Нам цілу ніч соловейко наспівував, Мріяв Хрещатик з Дніпром віч на віч, Пахощі дивні акації білої Аж до нестями п'янили в ту ніч. Місто вмивалось весняними зливами, Танув Узвіз в срібнім сяйві надій. Вальсом пелюсток кружляли, щасливі ми, Часом досвітнім були молоді. Роки промчали. Невже ми посивіли? Де ж свіжий чар ніжних квітів живих? Тільки зима заметілями білими Нам нагадає сьогодні про них. В час, коли вітер зітхає знесилено, В небі згасає остання зоря, Квіти духмяні акації білої Марять майбутнім, де юність моя.