Я не вмію навмання признаватись у любові, Тільки в серці Биковня, наче квіти малинові Між дубів і між тополь я собі пройду поволі, Скільки тут минуло доль і нові знайшлися долі. Приспів: Биковня, Биковня, я ходу зупиню, Гляну в очі твої, пригадаю всі дати. Биковня, ти дозволь біля твого вогню, Біля вічного твого вогню постояти. Биковня, хай відкотить минулого грім І для щастя зроста твоє древо могутнє, На дніпровській землі височіє твій дім І очима добра поглядає в майбутнє! Не забудуться літа, що котили чорні грози, Лиш ота земля свята, що ввібрала кров і сльози, Знову ранок в далині розлива блакитні води, Бо якраз у Биковні на весь Київ сонце сходить. Приспів. (2)