Над озером стеляться сірі тумани І зорі вечірні бринять, мов струна. Поглянь, моя мила, як в цвіт Бережани, Осипала ніжна весна. Вогнями сріблястими ратуша сяє Старенька фортеця сховалась в гаю. Тебе, наше місто, ми щиро вітаєм, Як юність крилату свою. Схиляють каштани на вулицях віти І там, де співають пісень солов'ї, Ми будем з тобою сміятись, радіти, Як діти в щасливій сім'ї. Ці вулиці рідні, ці парки і ріки, І очі твої, як весна, голубі Я буду любити, кохати навіки Навіки клянуся тобі. (останні два рядки — двічі)