Батьківська хата, як писанка в саду, Увінчали цвітом яблуні, груші, вишні, Умаєна у мальвах, у ліловім бузку, Кличе у дитинство, у дні колишні... Немов матуся завинулась у хустину, Віночок з барвінку на білосніжнім тлі, Зустрічає здалека додому пташину І очі-вікна заплакані у сльозі... Повертаю у рідне село, до гніздечка, У тихий рай, де у цвітінні калина, Осідлаю білого коня у вуздечку, Поїду у поля... Зрадію, як дитина... За гаєм, тут, батьківська свята земля Та дзюркоче водиця, польова криниця, І щастям, колосяться буйно жита, З джерела п'є солодкий спогад синя птиця... Я благословляю землю, що народила! Дала мені вільні крила у світи! Цілую священні місця, куди ходила! Шукаю повсюди батьківські сліди!.. Так пахнуть запашними травами поля, Польовим зіллям широке роздолля, Від сонечка і роси зародять хліба, Моїй Україні усміхнеться доля!