Я іду із далекого літа По дорозі обпалених днів, — З ран пекучих ще крові не змито, І я весь ще палаю в огні. Я іду — і нема повороту, Я іду — молодий, як тоді, Коли в бій за собою вів роту — Молодий, молодий, молодий... На дружину, в журбі посивілу, Я із фото дивлюсь, наче син... Її сльози пекучі розмили Навіть спогад моєї весни. Я іду — поклонитись дружині За чекання, за тугу, за біль. Хай пробачить солдатську провину, Що судивсь мені вічний бій. Мої діти, ровесник я з вами, Або, може, молодший за вас. Пролягає між нами мостами Для народу врятований час. Я іду — я навічно із вами, Не покину солдатські ряди. Батько завжди з своїми синами — Молодий, молодий, молодий!..