Не ховаючи радісних сліз (Це, здається, було навесні), Вже тоді, як я трохи, маленький, підріс, Говорила матуся мені: Приспів: "Незабутньої тої весни, Коли сипався з ялуні цвіт, Батько твій повернувся з війни, Щоби ти народився на світ". Мене батько любив більше всіх, Хоч у нього я був не один. І чомусь всі казали у нашім селі, Що я батьків є син, батьків син. Приспів: Незабутньої тої весни, Коли сипався з яблуні цвіт, Батько мій повернувся з війни, Щоби я народився на світ. Вже над світом спливло стільки літ, Як мій батько у вічність пішов, Та живе в моїм серці безсмертна, як світ, Його батьківсьа, щира любов. Приспів: Незабутньої тої весни, Коли сипався з яблуні цвіт, Батько мій повернувся з війни, Щоби я народився на світ.