Нехай не назавжди Однаково слово "розлука", Є туга стріли, За минулим - туга безнадія, А потім - мовчання Ураз постарілого лука, Який зрозумів остаточну Завершеність дії. Нехай не назавжди Не чути напутнього слова, А стукіт колес - Нескінченне закляття магічне, Прощань паралелі Збігаються в точці любові, Така перспектива для мене Триватиме вічно. Не через безвихідь, А саме тому, що дорога, Зривається внутрішня рима, У віршеві - стогін. На вітер слова, що не слово, То пересторога, Яку за вікном перехоплює Вітер стоноги. Не гонору ради, Аби ти хоч трішечки знала, Яке розуміння від пустки Рятує єдино, Куди б я не їхав І скільки б це не тривало - Я завжди прямую На зустріч тобі, Україно!